«Вони допомагають людям у абсолютно, здавалося б, безнадійних ситуаціях, — так відгукнувся про відомих сумських травників Любові та Володимира Салія завідувач хірургічного відділення 5-ї міської лікарні Олег Литовченко.
— Я особисто вже років 10 поспіль відправляю до них найбезнадійніших хворих. Наприклад, у Люби є мазь «Ульцерин», від якої гояться такі трофічні виразки та рани, яким допомогла б лише пересадка шкіри. Їхні трави підняли на ноги дуже багатьох».
Не часто почуєш таке визнання праць фітотерапевтів від медиків. Але в родині Саліїв дружина, Любов Володимирівна, сама дипломований медик. Чоловік – журналіст. Так сталося, що для цієї дивовижної пари саме трави стали сенсом життя. Подружжя вважає, що добрі думки, правильна їжа та потрібні трави здатні повернути здоров'я та радість будь-якій людині. Володимир та Любов Салій допомагають тим, на кому офіційна медицина поставила хрест. Однією з численних історій чудової допомоги поділилася з нами 25-річна сумчанка Ганна Архипенко, щаслива мати двох чудових малюків, які з'явилися на світ всупереч прогнозам лікарів.
"Ви вагітна. Але з вашим діагнозом цього не може бути»
— Володимир Олександрович та його дружина Любов Володимирівна для мене справжні герої. Вони були єдиними людьми, які вірили, що я обов'язково матиму дітей. У тому, що я народила двох чудових синів, — заслуга цих людей та їхніх чарівних трав. Адже вже у 18 років лікарі мені сказали: «На 90% ви безплідні. З такими проблемами, як у вас, жінки не народжують дітей», — згадує сумчанка Ганна Архипенко. — Так сталося, що коли у всіх моїх подружок уже з'явилися ті критичні дні, у мене нічого не було. Ні в 12, ні в 13, ні в 14 років. Я тоді особливо не хвилювалася. Десь почула, що привід для хвилювань буде, якщо нічого не розпочнеться у 16 років. Коли мені виповнилося 16, я пішла до лікаря. Гінеколог мені сказала: «Дитино, що ж ти так пізно прийшла? Ось тобі гормони. Вони досить сильні, від них навіть вуса можуть почати рост Але тобі крім них нічого не допоможе».
Я була слухняною дитиною, відповідальною. Мама теж сказала — якщо лікар прописала такі ліки, то треба пити. Я пропила курс гормонів, аж три місяці. У мене нарешті налаштувався цикл. Але коли я знову пішла до лікаря, виявилося, що тепер мені треба було йти не до підліткового, а вже до дорослого гінеколога. Інший лікар дуже здивувався: «Навіщо треба було одразу призначати гормони? Давай спробуємо менш сильну терапію». І мене почали лікувати. Лікарі змінювали методи та ліки, мені часто доводилося лежати у стаціонарах. Одного разу я вкотре потрапила до лікарні із сильною кровотечею. Тоді мені поставили діагноз "дисфункція, полікістоз яєчників". Виписали зі словами: «Якщо завагітнієте, це буде дивом». Ви не уявляєте, як мені це було почути. Я була в такому розпачі, що мою тривогу помітили колеги. І ось тоді мені й дали номер телефону Володимира Олександровича. Я зібрала всі аналізи, результати обстежень та пішла до нього. Він мене якось одразу заспокоїв, вселив надію. Сказав: «Не хвилюйся, все буде добре. Обов'язково завагітнієш. А після вагітності взагалі забудеш про всі свої проблеми з гінекології».
Ми почали лікування з Очисного та Естрогенного зборів. Мене одразу попередили, що у лікуванні травами найголовніше — системність та сталість. Як тільки я почала пити відвари, то в перший же місяць погладшала на 7 кілограмів. Мало того, вся вкрилася прищами. Але Володимир Олександрович заспокоїв. Пояснив, що це мій організм включився в роботу, а через прищі йде очищення.
Коли через три місяці у мене налаштувався регулярний безболісний цикл,надмірна вага зникла сама. Прищі теж зникли. Траву я пила два роки. Я була слухняною пацієнткою. Щовечора заварювала настій, потім за три рази протягом дня випивала. Якщо їхала у відрядження, брала відвар із собою. Намагалася не пропускати жодного дня. Деколи, коли забувала, схоплювалася серед ночі варити відвар. Потім я сходила на контрольне УЗД. Мені зняли діагноз "дисфункція", але "полікістоз" ще залишався. Я поїхала до Києва, де запропонували роботу на телеканалі. Усі трави взяла з собою, не припиняла пити і там. Коли одного разу в мене настала затримка, я подумала, що це ще один збій. Але все ж таки вирішила сходити і перевіритися до лікаря. Після огляду гінеколог сказала: Ви вагітні. Але з вашим діагнозом це не може бути. Це справжнє диво».
І хоча через низький гормональний фон вагітність протікала досить складно, синочок народився здоровим. Ми з чоловіком були такі щасливі, що не передати словами. А потім, через дев'ять місяців, я завагітніла вдруге. Так і сталося, що одного синочка я носила під серцем, а другого — на животику. Друга вагітність протікала легко. Діток я народжувала самостійно, вони обидва здорові, без патологій. І в цьому виняткова заслуга дивовижних людей – травників Володимира та Любові Салій. Потім поступово до них почали ходити всі наші родичі та знайомі. Моя мама, у якої через проблеми з судинами головного мозку були божевільні мігрені, зараз забула про головний біль.
Зараз нашим діткам три та півтора роки. Заради цих чудових малюків я залишила і роботу на телебаченні, і столицю. Тільки поряд з ними та коханим чоловіком я зрозуміла, що таке справжнє щастя. І щодня за цю можливість я дякую Володимиру Олександровичу та його дружині. Вони займаються дуже корисною справою. Я поділилася своєю історією, сподіваючись, що вона допоможе іншим людям. Потрібно обов'язково вірити у дива, і тоді вони трапляються.
«Збираємо трави в таких місцях, де не чути крику півнів»
Для подружжя Салій такі історії — не рідкість. «Нещодавно йду вулицею, а назустріч незнайома жінка. І як стала мені дякувати. Виявилося, що вона теж пила наші відвари і благополучно народила дитинку, — усміхається Володимир Салій. — До нас до центру приходить багато пацієнтів. І ось що дивно. Природа Сумщини настільки щедра своїми цілющими травами, що за бажання можна зцілитись практично від будь-якої хвороби».
Шлях до фітотерапії був для подружжя Салій довгим. Родом вони обидва із одного села — Волківці Роменського району Сумської області. Обидва закінчили одну школу і дуже хотіли удвох вивчитися на лікарів. Але після школи Володимир пішов працювати до районної газети. А коли настав час вступати до університету, журналісти й відмовили його від медичної кар'єри. Володимир вступив до Київського державного університету, на факультет журналістики. А ось Кохання від дитячої мрії не відмовилося і закінчило Івано-Франківський медичний інститут. Про трави вони чули змалку. «У селі, звідки ми родом, майже половина села займалася збиранням лікарських рослин, – продовжує Володимир Салій. — Уздовж річки Сула росте лепеха. Отож люди тоннами здавали його в заготівельні контори. Я ж не тільки збирав трави, але й завжди намагався дізнатися про них щось нове. Моя мама тоді завідувала сільською бібліотекою. Я багато часу проводив у неї на роботі. І все намагався з книжок дізнатися щось цікаве про лікарські рослини».
Потім доля розпорядилася так, що, працюючи в сумській газеті, Володимир почав писати про нетрадиційну медицину, лікування травами. І саме в той період у його житті трапилася доленосна зустріч. З дідом Василем з Недригайлова, або, як його ще називали в народі, — Василем-бур'яном. Спочатку журналіст допомагав народному цілителеві редагувати його книгу, писати статті до газет. А потім непомітно для себе захопився травами. Разом із дідом Василем їздили країною, збирали цілюще зілля, лікували людей. Дружина Любов у цей час вже працювала лікарем-отоларингологом. До захоплення чоловіка травами ставилася не те щоб із глузуванням, але з відомою часткою скептицизму дипломованого медика.
«Якось у мого батька розболілося коліно, — згадує Любов Салій. — Ми повезли його до районної лікарні. Там його оглянув хірург та поставив діагноз «артрит колінного суглоба». Призначив лікування, але користі не було ніякого. Знову звернулися до лікарів, потім ще раз. Але краще не ставало. Батько вже зовсім приходив у розпач. А тут ще лікар сказав: якщо лікування не допомогло, то краще вже не буде. Ось Володя і почав умовляти мене повезти батька до діда Василя. Я довго не погоджувалась: які там трави, це ж не медицина. Умовила мама — мовляв, робіть хоч щось, аби полегшало. Поїхали до Василя. Він оглянув батька, призначив пити відвари трав. А за два місяці батько пішов ногами, закинувши милиці. І тоді я теж почала замислюватися про те, що щось у цьому є.
Потім розпочалася перебудова. І я поїхала до Києва, на курси з фітотерапії. То якось все само собою і склалося. Вдень я приймала пацієнтів як ЛОР-лікар, а вечорами ми з Володею вели прийом у кабінеті медичного центру та лікували своїх пацієнтів травами».
Лікарські рослини подружжя збирає самі. Знають на Сумщині усі місця, де можна знайти цілі плантації диво-трав. З ранньої весни до пізньої осені кожні вихідні Любов та Володимир виїжджають у місця, «де не чути крику півнів». Саме на таких, віддалених від людей та сіл, доріг та машин полях та луках, шукають свої диво-трави. Сьогодні у своїй практиці використовують близько сотні лікарських рослин. Готують настоянки, збори, роблять мазі. Про одну унікальну мазь — «Ульцерин» — слух йде не лише серед пацієнтів, а й серед професійних медиків.
«Мазь «Ульцерин» допомагала в абсолютно безнадійних ситуаціях»
«Я співпрацюю з фітотерапевтом Любов'ю Салій близько десяти років, — каже лікар 5-ї міської лікарні Олег Литовченко. — Особливо ціную її мазь «Ульцерин». Це справжня диво-мазь. З її допомогою затягуються навіть погані рани. За мою багаторічну практику хірурга я пам'ятаю чимало людей, яким ця мазь допомогла у безнадійних ситуаціях. Якось у нас у відділенні довго лежав молодий чоловік. У нього була дуже велика флегмона - гнійне запалення на стегнах та сідницях. Виразки не гоилися роками. Йому зробили три операції, але ефекту не було. І тоді ми його направили до центру траволікування «Дивосил» (м.Суми, вул.Металургів, 5, (095) 937-50-50, 27-24-53 з 18.00 до 21.00). Люба дала йому мазь «Ульцерин», і за кілька тижнів рани почали затягуватися».
«Цю мазь я розробила для жінки, яка прийшла до мене з незагоєною раною стопи, — продовжує Любов Салій. — Вона складається лише з витяжок рослин та продуктів бджільництва. Добре допомагає при трофічних виразках, при ранах, що довго гояться, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом. Нещодавно до мене зверталися родичі молодого хлопця. Він потрапив в аварію, стався перелом стегнової кістки. Кістка зросла, а рана довго не гоїлася. Лікарі вже хотіли робити пересадку шкіри. На щастя, його батьки почули про «Ульцерин». І за кілька тижнів рана затяглася без операції.
У нас лікуються цілими селами. Спочатку виліковуються самі, а потім починають напувати відварами родичів, кумів, друзів. Фітотерапія лікує все, тільки не робить операцій».
«У нас особлива лісостепова зона, є і болота, і ліси, і луки, і степи, – каже Володимир. — На Сумщині зростають сотні лікарських рослин, серед яких є унікальні. Взяти хоча б астрагал шерстистоквітковий, по-народному — переліт-зілля, занесений до Червоної книги України. Ще з давніх-давен його використовували на Тибеті. Він допомагає при серцевих та судинних захворюваннях, при серйозних проблемах із нирками. Його особливістю є і те, що він акумулює в собі селен - антиоксидант, наділений протипухлинними властивостями.
Поблизу річок та боліт можна виявити сабельник болотний, що допомагає при різних захворюваннях опорно-рухового апарату. До нас зверталася жінка, також лікар. Вона не могла ходити, а сабельник її підняв на ноги».
Говорити про трави та їх корисні властивості подружжя Салій може нескінченно. Пригощають смачним ароматним чаєм. Радять заварювати чаї з рідних рослин – смородини, вишні, липи. Самі вони давно відмовилися від цукру, замінивши його медом. У житті слідують заповіту Гіппократа, який говорив: зробіть так, щоб їжа стала для вас ліками, і тоді ліками для вас буде їжа. Продукти намагаються купувати домашні, м'ясо беруть у селах, у перевірених господарів. Нагадують, що щодня потрібно з'їдати по кілька волоських горіхів, яблуко та мед. Вживати більше зелені, часнику, цибулі. Відмовлятися по можливості від цукру та солі і, відповідно, від варення, повидла, джему та переходити на продукти бджільництва. Бджола дає стільки користі людині! Усім корисно приймати квітковий пилок - чудовий біостимулятор для організму. Пилок краще пити курсами, 400 грамів на курс для чоловіків і 300 — для жінок. Найкраще це робити в червні та грудні-січні.
Запорукою здоров'я людини, за твердженням Володимира та Любові Салій, є її духовна чистота. Якщо людина віруюча, вона має звертатися до Бога, ходити до церкви.
Тим, хто хоче зберегти здоровими серце і нерви, сумські травники радять пити чай із квіток глоду, у кого проблеми з обміном речовин — чай із трави лісової суниці, а відвари із трави парила звичайного допоможуть тим, хто страждає хворобами печінки, нирок, сечового міхура.
В осінньо-зимовий період слід підтримувати імунітет спиртовими настойками з коріння ехінацеї та прополісу. Настоянку з коріння ехінацеї готують так: половину літрової банки потрібно заповнити корінням ехінацеї, все залити горілкою, настоювати 21 день у теплому місці. Приймати курсами по 2 тижні, по 20 крапель вранці та в обід.
Чергувати з прийомами настоянки прополісу. Її готують так: 20 г прополісу на 100 мл спирту, настоювати 14 днів. «Якщо чергувати прийом ехінацеї та прополісу, то ніколи не занедужаєте на грип, — запевняє Володимир. — А якщо вже з'явилися перші симптоми застуди, то треба заварювати чаї з трав шавлії, материнки, чебрецю, фіалки, липи. Особливо чай із липи корисний жінкам». Так як липа містить фітогормони, які допомагають комфортно зустріти вікову перебудову. Тому жінкам в цьому періоді стане в нагоді такий рецепт: столову ложку квіток липи запарити склянкою води. Нехай настоїться ніч чи бодай дві години. Вранці процідити та випити, можна з медом. Якщо пити такий смачний чай місяць, а потім повторювати курс один раз на півроку, жіночі проблеми відступлять.
«А чоловіки нехай не забувають про калган, — усміхається Володимир Олександрович. - Он, запорожці попивали калганівку - і ніхто не міг їх перемогти!»
Олена Серебрянська
